досягнення мети

УПРАВЛІННЯ (керування) - функція високоорганізованйх систем (соціологічних, біологічних, технічних), що забезпечує їхню структурну цілісність, підтримання заданого режиму діяльності, реалізацію Програми досягнення мети. Процеси У. стали предметом систематичного й інтенсивного аналізу з появою кібернетики, яка, абстрагуючись від конкретних особливостей якісно різних видів У., фіксуючи основну увагу на тому загальному, що притаманне їм усім, за зовнішньою відмінністю процесів У. розкрила їхню внутрішню сутнісну єдність та встановила ізоморфізм їхніх проявів С. утність процесу У. становить його інформаційний зміст. У. - це процес трансформації інформації у дію, тобто процес перетворення її у сигнали, що спрямовують функціювання систем У. Інформаційний підхід до У., Що відзначається таким абстрактним рівнем дослідження, започаткував вивчення загальних законів У, Неодмінний атрибут оптимального У. - це процес безперервної циркуляції інформації каналами прямого і зворотного зв'язку між керуючою і керованою системами системи У. Рівень розвинутості цих каналів не обов'язково має бути однаковим. Загалом процес У. можливий лише у системах з досить розвинутим каналом прямого зв'язку, тоді як зворотного (у відносно простих системах У.) може бути менш розвинутим. З підвищенням ступеня складності системи У. роль цього каналу зростає, а його ємність, як правило, стає більшою За ємність каналу прямого зв'язку. Принцип зворотного зв'язку - універсальний принцип, що діє в усіх системах У., незалежно від рівня їх організації. Об'єктивна передумова єдиного підходу до різних систем У. - інваріантність структури феномена У. Системи У. поділяються на ригідно (жорстко) детерміновані (дія керуючої системи однозначно визначає реакцію керованої) і статистично детерміновані (задається широкий діапазон можливих реакцій керованої системи на дію керуючої). Критерієм ефективності У. є міра адаптації керуючої системи до змін зовнішнього середовища, яка забезпечує самоорганізацію, самозбереження системи У. та досягнення мети, або рівень оптимізації заданого параметра керуючої системи. Для забезпечення оптимального режиму У. керуюча система має мати не меншу різноманітність станів, ніж керована (принцип необхідної різноманітності Ешбі). Головне завдання У. - забезпечення цілеспрямованої дії на керовану систему, тому будь-яке У. - цілеспрямоване. Цілеспрямована дія - це і мета, і результат У. Мета - передбачення результату, на досягнення якого спрямовується дія. Зворотний зв'язок - той механізм, що враховує і зводить до мінімуму різницю між метою дій та її результатом. Здійснюючи абстрактний підхід до якісно різних систем і процесів У., кібернетика зіграла вирішальну роль у створенні понятійного апарату для їх опису, розробки ефективних логіко-математичних методів їх дослідження, побудови абстрактної математичної теорії АСУ (сукупності теорій з різним рівнем абстракції). Найпростіші системи У. - інформаційно-кібернетичні, що функціонують відповідно із закладеними в них програмами: жорстко детермінованими, стохастичними, з елементами самоорганізації тощо. Складніші процеси У. властиві біологічним системам, у яких виділяють два рівні У. - організмовий (відтворюється спадково орієнтований на збереження видів, популяцій, біоценозів тощо) і поведінковий (орієнтований на збереження біологічних систем у взаємодії з довкіллям). Найскладнішою, ієрархічно організованою структурою У. відзначаються соціальні системи У. - визначальний атрибут будь-якого суспільства, який притаманний суспільному організмові на усіх рівнях його структурної організації. Соціальне У. - фактор, спрямований на забезпечення життєдіяльності суспільства, його розвитку. Історично у суспільстві склались і взаємодіють два типи механізмів У.: стихійний та свідомий. Увагу філософії феномен У. привертає насамперед у плані аналізу самого поняття "У." у системі інших понять, вироблених комплексом кібернетичних дисциплін і пов'язаних з ним, та дослідження природи і функцій механізмів У. у різних системах. Особливої актуальності набувають питання, пов'язані з аналізом перспектив комп'ютеризації процесів У. складними системами, передусім питання про її можливі соціальні наслідки в умовах наділення комп'ютерів цільовими функціями.

1) завершення, доведення до кінця

2) остаточне оформлення

3) здійснення шлюбних стосунків

4) кінець

5) досягнення мети

* * *

1) завершення, доведення до кінця; остаточне оформлення

2) здійснення шлюбних відносин; юp.; тж. консумація шлюбу

3) кінець

4) досягнення мети

1. n

1) засіб для досягнення мети

2) прийом; виверт, хитрощі

2. adj

1) доцільний

2) вигідний, раціональний, підхожий, доречний

3) що відповідає вимогам часу; слушний (крок тощо)

4) терміновий, невідкладний

* * *

1) доцільний; вигідний, раціональний, підходящий, доречний

2) практично доцільний, вигідний ( а не принциповий); який відповідає вимогам часу ( а не справедливий або правильний); спритний (про хід, крок)

3) icт., peл. корисний

1. n (pl fulcra)

1) фіз. точка опори; опорна призма

2) центр обертання; вісь (центр) шарніра

3) перен. засіб для досягнення мети

4) бот. опора, стовбур, стебло

5) зоол. підтримка, підпора

2. adj

поворотний

* * *

1) фiз. точка опори ( важеля); опорна призма ( ваг); центр обертання; вісь або центр шарніра; засіб для досягнення мети

2) бoт. опора, стовбур, стебло; зooл. опора, підтримка

a?

1) дія важеля

2) система важелів

3) зусилля важеля; підйомна сила; виграш у силі

4) засіб досягнення мети

* * *

1) дія важеля

2) система важелів

3) зусилля важеля; виграш у силі; важіль, двигун; засіб для досягнення мети

4) aмep.; eк. використання кредиту для біржової гри

I n

1. мета, завдання, прагнення

2. pl планові завдання

- central objective головна мета

- class-oriented objective класово-орієнтована мета

- foreign policy objectives завдання зовнішньої політики

- great objectives великі цілі

- policy objectives основні планові завдання

- political objectives політичні завдання/ цілі

- production objectives завдання з видобутку/ з виробництва

- achievement of objectives досягнення мети

- adherence to the objectives and principles of the treaty вірність цілям та принципам договору; суворе дотримання цілей та принципів договору

- to accomplish an objective досягнути/ добитись мети

- to falsify the foreign policy objectives викривляти/ фальсифікувати цілі зовнішньої політики

- to pursue for reaching objectives переслідувати далекосяжні цілі

- to realize an objective досягнути/ добитись мети

- to win an objective досягнути/ добитись мети

- with this objective in view з цією метою

II adj

1. об'єктивний, дійсний

2. безсторонній, об'єктивний

3. філос. об'єктивний, реально існуючий, дійсний

- fair and objective standard справедливий та об'єктивний критерій

- objective evidence об'єктивні дані

- objective fact об'єктивний факт

1. n

1) знаряддя; інструмент; прилад; апарат; пристрій, установка

2) засіб, знаряддя (для досягнення мети)

3) музичний інструмент

4) юр. документ; грамота; акт

5) орган людського тіла

2. v

1) муз. оркеструвати, інструментувати

2) обладнувати приладами

3) юр. складати договір (акт)

4) подавати прохання

5) практично здійснювати

* * *

1) знаряддя; інструмент; прилад; апарат

2) знаряддя, засіб ( для досягнення мет)

3) музичний інструмент

4) юp. документ; акт; грамота

1) мyз. інструментувати, оркеструвати

2) юp. скласти договір, акт; подавати прохання

ОСВОЄННЯ - категорія людського світовідношення, що відображає процес універсальної соціальної взаємодії людини і світу, перехід індивідуального в соціальне і навпаки, трансформацію людськими індивідами свого життєвого досвіду у власні якості, світоглядні орієнтації, установки, здібності, уміння. Процес О. соціальної реальності активністю суб'єкта, тобто включення реальності у світ суб'єкта, сферу його життєдіяльності, веде до того, що вона стає реальністю, пристосованою до способу дій суб'єкта і несе на собі відбиток його волі. У цьому зв'язку освоїти щосьозначає зробити його своїм з метою функціонального використання (напр., як засобу досягнення мети, предмета задоволення потреби тощо). О. - складний, багатогранний і суперечливий процес людської життєдіяльності, що безпосередньо визначається потенціалом соціального статусу її суб'єкта, який задає масштаб та способи О. соціальної дійсності, виокремлення з неї неосвоєної реальності у формах, що задовольняють вимоги буття, потреби та інтереси людини. О. являє собою цілеспрямований вольовий процес життєдіяльності соціальних суб'єктів, що передбачає мету, засоби її досягнення, поділ світу на даний і належний, перетворення власного світовідношення із даності в проблему та вирішення останньої. Своїм результатом О., як правило, має громадянську позицію особи. Наявність у індивідів комплексу неповноцінності, девіантної поведінки свідчить про спотворений характер соціального О. О. абсолютно суверенне і відбувається виключно на основі добровільного прагнення індивідів. Тільки реальний процес життя, необхідність соціально діяти адекватним чином примушують людських індивідів освоювати навколишній світ, перевіряти у спілкуванні свої знання, життєвий досвід, набуті уміння. Розрізняють три загальних типи О.: духовне, практичне і духовно-практичне. Однак у соціальному плані О. може бути диференційоване також стосовно міри приналежності освоєного фрагмента соціальної дійсності відповідному суб'єктові та характеру маніпулювання ним, тобто О. може виступати як присвоєння, привласнення, володіння, користування. Конкретизуючи зміст категорії "соціальна взаємодія", поняття "О." відображає той аспект активності соціального суб'єкта, який пов'язаний із процесом вольової "суб'єктивації" соціальної реальності, перетворення її на його надбання, приналежність, засіб, цінність тощо. Однак це поняття ще не досить досліджене в соціальній філософії.

ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ В ІСТОРІЇ - суттєва риса людської діяльності, що полягає в здатності осягнути взаємозв'язок між покладанням цілей, вибором засобів їх досягнення і можливими наслідками діяльності. Хід історії не правомірно зводити тільки до цілей людини, які вона прагне досягнути, адже це призводить до ототожнення історії з історією ідей. Реальна історія людства становить результат здійснення цілей, що можуть і не збігатися з початково поставленими цілями, прагненнями, ідеалами, мотивами людини. Узагальнений механізм цілепокладання пов'язується з наявністю у людини в тій чи іншій формі певного замислу, плану життя, загального девізу свого буття й, отже, можливістю цілісного перенесення себе в майбутнє та включенням цього майбутнього у Своє реальне буття. Назагал, Ц. в і. - це соціо-культурно детермінований процес, що регулюється соціальними прагненнями, цінностями, нормами, стереотипами, традиціями в їх єдності з різноманітними формами наукового та позанаукового знання. Цілепокладання як духовний елемент творчо-продуктивної діяльності взаємодоповнюється цілеутворенням, цілеспрямованістю та цілереалізацією, що включають не тільки раціональні, а й інтуїтивні, емоційно-чуттєві, вольові складові вибору можливих шляхів та засобів досягнення мети (див. цілераціональна дія).

1) means

2) ( ліки) remedy

1) виконання, здійснення

2) досягнення мети (ефективності)

* * *

1. n

1) неспокій, хвилювання; тривога

2) утруднення; складність

3) неприємність; горе, лихо, біда

4) турбота, клопіт, морока, рахуба

5) перешкода; джерело неприємностей; причина занепокоєння

6) заворушення, безпорядки

7) хвороба, недуга

8) розм. пологи

9) тех. порушення (режиму роботи); аварія, пошкодження

10) геол. скид, дислокація

2. v

1) тривожити, непокоїти, розстроювати

2) турбуватися, хвилюватися; розстроюватися

3) мучити, завдавати болю (страждань)

4) утруднювати; приставати, чіплятися; набридати

5) просити, турбувати (як ввічливе прохання)

6) даватися з труднощами

7) старатися; робити зусилля

8) розбурхувати; баламутити

9) тех. порушувати, пошкоджувати

* * *

1) неспокій: хвилювання; тривога

2) неприємність, біда, горе; напасті

3) затруднення, трудність

4) перешкода, джерело неприємностей; причина неспокою

5) хвилювання, безлад

6) хвороба, недуг

7) дiaл. пологи

8) тex. порушення ( правильного ходу роботи); аварія, перешкода, пошкодження; несправність, неполадки

9) гeoл. скидання, дислокація є what's the troubleє у чому справа [див.; тж. 6]

1) хвилювати; турбувати

2) турбувати, мучити; заподіювати біль, страждання

3) затрудняти, приставати, набридати

4) даватися насилу

5) (у запер. реченнях) старатися, трудитися; робити зусилля

6) розбурхувати, баламутити

7) тex. порушувати, пошкоджувати

1. adj

1) який, якого типу (у прямих запитаннях)

2) який (у вигуках)

3) скільки; котрий

2. adv

навіщо; чому; якою мірою

3. pron

1) що

2) хто

3) скільки

4) емоційне підсилення

4. conj

1) що; те, що

2) хто

3) скільки

4) той, який; той самий; всілякий; який

* * *

1) в прямих питаннях; якийє; якого родує

2) в непрямих питаннях та підрядних реченнях; який

3) в окличних реченнях; який; що за ( з неозначеним артиклем)

4) predic в прямих питаннях; якийє

5) емоц.- підсил. наскільки

1) в прямих питаннях; щоє; якийє

2) (еліпт. див. what did you say або what is it) щоє, гає; викор. Замість недочутого або незрозумілого слова або фрази; щоє; your ticket will be in the booking office. - My whatє твій квиток буде в касі. - Що буде ( в касі)є; викор. Як вставне слово (в кінці питального речення); гає, чи не такє; такє

3) в роз'єднуючих та альтернативних питаннях

4) той, який

5) в порівняннях

6) прост.

int (виражає подив, розчарування, гнів, передує питанню); щоє!, ну,...!; what the hell! чорт!; what the deuce /the devil/є! якого чорта!

1) камінь для переходу (через рівчак тощо)

2) перен. засіб для досягнення мети (для поліпшення становища тощо)

1) завершення, доведення до кінця; остаточне оформлення

2) здійснення шлюбних відносин; юp.; тж. консумація шлюбу

3) кінець

4) досягнення мети

1) доцільний; вигідний, раціональний, підходящий, доречний

2) практично доцільний, вигідний ( а не принциповий); який відповідає вимогам часу ( а не справедливий або правильний); спритний (про хід, крок)

3) icт., peл. корисний